Закликаю кандидатів у Президенти оприлюднити свої команди

Ось і наблизився офіційний старт виборчої кампанії виборів Президента України. Хоча реальний старт цієї кампанії український народ відчуває вже майже півроку.

Біг-борди, радіо, телебачення, Інтернет, друковані ЗМІ вже наповнені тими політиками, які змагатимуться за президентське крісло. Реклама деяких кандидатів зовсім не має конструктиву, а натомість перенаповнена критикою конкурентів.

Як і всі минулі президентські вибори, ці вибори нагадують збори акціонерів закритого акціонерного товариства. Відчуваються таємні домовленості між потужними політичними та фінансово-олігархічними групами, сварки та обливання брудом між ними.

Народ не знає, та йому не кажуть про те, кого приведе за собою до влади той чи інший кандидат. Було б новаторством у виборчій кампанії 2010 року, якби кандидати у Президенти оприлюднили свої команди, назвавши конкретні прізвища прем’єр-міністра, міністрів. Цього не було раніше і поки що немає.

А було б цікаво – чи приведе той чи інший кандидат нових людей до керівництва держави чи він приведе за собою тих, хто протягом минулих років тяг цю країну до прірви.

З мого майданівського блоґу.

Ющенко-Тимошенко-Яценюк-Тягнибок: кого Ви протиставите Януковичу?

Опитування з таким запитанням я провів на трьох сайтах - Форумі Української Правди, Політико та blog.i.ua. Результати опитувань ви можете побачити на сайтах, натиснувши на лінки.

А результати показують приблизно одне і теж саме - протистояти на президентських виборах 2010 року у різній мірі можуть Ющенко і Тимошенко. Суттєвої перемоги цим двом майбутнім кандидатам могла б додати підтримка лідера ВО "Свобода" Олега Тягнибока. Самому пану Тягнибоку буде важко протистояти пану Януковичу, але вже через іншу причину - слабкі виборчі команди у східних областях України.

Мізерні результати має Арсеній Яценюк. Учасники опитувань не можуть протиставити його на виборах лідеру "регіоналів". Крім того, виборчі команди сформовані з частини активістів "Нашої України", яка ніколи не працювала за переконаннями.

Може вже досить? Може вже пора?

Вибори міського голови Києва показали мені, що переважна більшість політиків є звичайними баригами, яким народ потрібен раз на п’ять років, а потім вони забувають про нього сидячи біля ласого шмата жирного пирога.

Україна 2008 року нагадує мені Україну 1918 року – коли українські демократи замість того, щоб посилювати державну незалежність, почали з’ясовувати між собою відносини і врешті-решт, практично, без бою здали Україну іншій державі. А трохи згодом розбігшись по країнам Світу, тікаючи від червоної навали, писали мемуари про те, як вони «героїчно» будували незалежну Україну. А в цей час Червона Армія знищувала тих, хто залишився на цій багатостраждальній землі.

Схоже, що і зараз – у 2008 році – сучасні «демократи» точнісінько повторюють історію України 1918 року. Відразу після Помаранчевої революції замість того, щоб розпочати державотворчу роботу, вони сіли за стіл і почали шматувати отой владний пиріг. Отримавши певні посади, вони почали шматувати інші ласощі – сфери економіки. За народ в цей час ніхто вже не думав.

Але не так все склалося, як гадалося. Ділити, практично, вже було нічого. Все було поділено ще до Помаранчевої революції і трималося у руках тих, хто напевно не хотів нічого повертати до державної власності самостійно. І тоді сьогоднішня влада забрала декілька підприємств у вчорашніх князів і перепродала їх в інші руки. Правда, я так і не зрозумів – яка була користь від тих перепродаж звичайним громадянам України? Що вони отримали від того?

Як би там не було. Щоб не говорили про Президента України Віктора Ющенка. Але я вважаю, що він залишається єдиним Гарантом незалежності і цілісності України. Саме тому всі антиукраїнські сили направили у його бік усі свої зусилля. А те, що зараз він в опалі – так це можна зрозуміти. Бо УСІ гілки влади насичені якраз отими баригами, про яких я написав вище і які не протидіють антиукраїнським силам, а навпаки за певні дівіденти допомагають атакувати Гаранта. На жаль, український народ так і не став носієм влади після Помаранчевої революції, як написано в Конституції України. Саме тому Ющенко втратив прямий зв'язок з народом. І саме тому народом керує не народна влада, а «жирні коти».

Може вже досить бути при владі тим, хто думає тільки про власне збагачення? Може вже пора привести до влади тих, хто насправді любить цю землю? Бо інакше, нас знову очікує окупація, поневолення і вже остаточне знищення української нації. Інше питання: як це зробити?