Може вже досить? Може вже пора?

Вибори міського голови Києва показали мені, що переважна більшість політиків є звичайними баригами, яким народ потрібен раз на п’ять років, а потім вони забувають про нього сидячи біля ласого шмата жирного пирога.

Україна 2008 року нагадує мені Україну 1918 року – коли українські демократи замість того, щоб посилювати державну незалежність, почали з’ясовувати між собою відносини і врешті-решт, практично, без бою здали Україну іншій державі. А трохи згодом розбігшись по країнам Світу, тікаючи від червоної навали, писали мемуари про те, як вони «героїчно» будували незалежну Україну. А в цей час Червона Армія знищувала тих, хто залишився на цій багатостраждальній землі.

Схоже, що і зараз – у 2008 році – сучасні «демократи» точнісінько повторюють історію України 1918 року. Відразу після Помаранчевої революції замість того, щоб розпочати державотворчу роботу, вони сіли за стіл і почали шматувати отой владний пиріг. Отримавши певні посади, вони почали шматувати інші ласощі – сфери економіки. За народ в цей час ніхто вже не думав.

Але не так все склалося, як гадалося. Ділити, практично, вже було нічого. Все було поділено ще до Помаранчевої революції і трималося у руках тих, хто напевно не хотів нічого повертати до державної власності самостійно. І тоді сьогоднішня влада забрала декілька підприємств у вчорашніх князів і перепродала їх в інші руки. Правда, я так і не зрозумів – яка була користь від тих перепродаж звичайним громадянам України? Що вони отримали від того?

Як би там не було. Щоб не говорили про Президента України Віктора Ющенка. Але я вважаю, що він залишається єдиним Гарантом незалежності і цілісності України. Саме тому всі антиукраїнські сили направили у його бік усі свої зусилля. А те, що зараз він в опалі – так це можна зрозуміти. Бо УСІ гілки влади насичені якраз отими баригами, про яких я написав вище і які не протидіють антиукраїнським силам, а навпаки за певні дівіденти допомагають атакувати Гаранта. На жаль, український народ так і не став носієм влади після Помаранчевої революції, як написано в Конституції України. Саме тому Ющенко втратив прямий зв'язок з народом. І саме тому народом керує не народна влада, а «жирні коти».

Може вже досить бути при владі тим, хто думає тільки про власне збагачення? Може вже пора привести до влади тих, хто насправді любить цю землю? Бо інакше, нас знову очікує окупація, поневолення і вже остаточне знищення української нації. Інше питання: як це зробити?

Основна трагедія сучасної України

Л. Кравчук: "Знаєте, в чому трагедія нашої влади, в чому трагедія України? Я цього ніколи не говорив, а вам скажу. Так ось, трагедія в тому, що 15 або 16 років владу для України обирають фактично пенсіонери — люди з минулого. А їх у нас 15 мільйонів. Я не кажу, що всі вони, так би мовити, заангажовані. Ні. Але я знаю, я ж ходив на вибори, я зустрічався з ними... Повірте, у них немає ніякого розуміння того, що Україна повинна змінити свій курс, що Україна повинна йти цивілізованим шляхом до Європи, що Україна повинна жити й діяти за новими законами, що повинен змінитися спосіб життя. Ніхто не хоче слухати! У них є вироблені за десятки років своє бачення і своя філософія".http://www.day.kiev.ua/201410/

Вперше погоджуюся з Кравчуком. А що думаєте Ви з цього приводу?

З Днем Матері!

Учора Світ святкував День Матері! Вітаю всіх мам і тих, хто от-от ними стане з цим прекрасним святом! Бажаю всім Вам терпіння і любові!

Щиро, Тарас Токар.